Місто Новоград-Волинський відоме не лише своєю культурною спадщиною та історією, а й людьми, які цю історію пишуть. Сьогодні ми розповімо вам про особистість, ім’я якої ви, напевно, чули.

Олег Брюханов - головний редактор газети “Звягель”, журналіст, музикант. Це людина, яка в силу своєї професії, обізнана в багатьох сферах. Ми вирішили поговорити про літературу, журналістику, політику та багато про що ще. Буде цікаво...

• Олеже, пропоную почати з твоєї біографії... Розкажи про себе.

• З самого початку? Добре. Народився 8 січня 1982 року в селі Опішня Полтавської області. До речі, село Опішня - це центр українського гончарства. В Новограді я вчився в школі №3 з першого по восьмий клас. Переміг у міській олімпіаді з фізики, а на обласній зайняв призове місце і отримав запрошення продовжити навчання у Київському фізико-математичному ліцеї при Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Після вступив на радіофізичний факультет цього ж університету і отримав диплом інженера-дослідника, але жодного дня за професією не працював. Продовжувати навчатись в аспірантурі я не хотів.

Повернувся в Новоград-Волинський. І влітку 2005 року я прийшов в офіс газети “Звягель” і сказав: “Можна у вас працювати? Я можу про футбол писати.” Це при тому, що я ні дня не працював журналістом. І мені пощастило, зі мною оформили трудові відносини з випробувальним терміном у 2 місяці й взяли на посаду молодшого кореспондента. І з першого листопада 20212 року я вже став редактором.

• Мені не вистачає Олега Брюханова в “Звягелі”, хочеться більше статей від тебе...Чому? Є одна велика стаття і одна на спортивній сторінці.

• А що я за це матиму? Можливо ти й не так питання сформулював, але хотів сказати... Творча праця, вона чомусь не ціниться. Приклад: якщо сталась якась проблема з сантехнікою і ти не можеш її полагодити - ти викликаєш сантехніка і платиш йому. Він гарантовано в ОСББ отримує зарплату, але все одно ти йому щось платиш. Якщо не заплатиш, він наступного разу скаже: “Ай чекай, у мене тут стільки роботи...!” І так само у кожній галузі.

Але у нас люди вважають, що можна подзвонити в редакцію, “вилити” свою проблему, а ти маєш абсолютно альтруїстично, безплатно, з відкритим забралом кидатися на вітряки, наживати собі ворогів (якщо є проблема і ти про неї пишеш, то ті люди, які відповідальні за її вирішення не зацікавлені, щоб про це писали). А ти про це пишеш і отримуєш “Велике Дякую” і зіпсовані відносини.

Брюханов2

• З тобою переставали спілкуватися через матеріали у твоїх статтях?

• Так! Купа народу. Я і судився. Але розповідати про це не хочу.

• Ти отримуєш задоволення від написання критичних матеріалів?

• Звісно! Це одна зі складових роботи. Це просто моральне задоволення. Теми, наприклад, “Про ансамбль Сонечко, який здобув гранпрі на обласному фестивалі”, я одразу перепрошую, такі теми я вважаю лайном.

• Тобі погрожували через твої матеріали?

• Пригадую три випадки, можливо і більше. В основно це були телефонні дзвінки. Я про це і у Фейсбуці писав, про це весь Новоград знає. Я не хочу зараз знову “заварювати цю кашу”. Було та й було. Ми з цією людиною зараз не спілкуємось, а якщо й перетинаємось десь, то удаємо, що незнайомі.

• Ти частенько дозволяєш собі використовувати у соціальних мережах кріпке слівце і абсолютно цього не цураєшся....

• От дивись...Стівен Кінг собі дозволяє? - Дозволяє. Сергій Жадан собі дозволяє? - Так. Лесь Подерв'янський собі дозволяє? - Більш ніж. Кузьма? - 100 відсотків. Я таких прикладів можу згадувати і згадувати. Ми ж усі люди. Чому я не можу собі цього дозволити?

Щобільше, я вважаю, що люди, які використовують ненормативну лексику - більш щирі, більш відкриті. Звісно, що є якась межа: коли, кому і як.

Повне інтерв'ю з Олегом Брюхановим у сюжеті Новоград tv